зупинитися, щоб рушити
Ми повернулися в Угорщини декілька тижнів назад, але атмосфери для передачі побаченого не виходила назовні. Внутрішньо відчувааю ще до сьогодні той запах моменту, який так гостро відчувається, коли відкриваєш для себе цікаву новинку.
Смачна кава, легкі літні вечори і посмішки. Приємно дивитися на людей, хочеться гуляти. За декілька раз обійшли всі найсмашніші куточки, а тут знову побчимо щось таке, що знову близкавкою біжить крізь все тіло зі своім “Життя прекрасне”
Архітектура строгого класицизму оживала під звуки легкого вуличного джазу, а миловидне барокко з присмаком рококко безперестанно запрошувало нас в свої ошатні руки. Митець таки зміг показати свою душу в архітектурі. Якщо б не так, то як би ми могли відчував той солодкавий флірт форм.
Приємно повертатися додому, але ще приємніше чекати на наступну мандрівку.

