Осінь часто пов’язують з меланхолією, якоюсь ностальгією.

Золота осінь постукала, а я відкрив для неї свої полотна. 

Є багато причин любити пленер і зголошуватися на пропозицію, коли вона поступає.

Знову непомітно прийшла пора м’яких стежок з жовтого листя та каштанів, що підступно падають з неба тоді, коли їх анітрошки не чекаєш.

Вже надворі відчувається прихід осені. Так, літо минуло і так, я радію, що барви от-от почнуть гратися з природою.

Літо вже майже минуло. Складне воно було для нас всіх, в рідній домівці війна…Збираючись з останніми силами, я малюю, творюючи гармонію в собі.

Тиша. Її не почуєш і не торкнеш, не можливо відчути її запах чи смак. Справді задумавшись про це, я зрозумів, шо не маю чіткого пояснення для себе, а отже і не усвідомлюю це.

…нині завершена поема, з відчуттям чутливості і любові, тиші, пустот і шуму , і звуку радості…

Коли в нашій майстерні стає тихо і вже не чути звуки відчайдушного монстра, який на всіх своїх парах бореться із каменем, настає мій час.