Літо вже майже минуло. Складне воно було для нас всіх, в рідній домівці війна…Збираючись з останніми силами, я малюю, творюючи гармонію в собі.
2004
Все навколо настільки розшатане, агресивно-негативне, повсюди сум і зневіра. І свято нашої незалежності цього року було зі сльозами на очах і переосмислення нашої новітньої історії. І згадалася бабка з дідом, і їх розповіді про партизанів і совітів, німців і австроугорців. Картинки мимоволі бігають перед очима і, здається, борючись за майбутнє, ми потрапили у минуле і наче не було в нас мирного життя ніколи, і не виривалися ми з темної хмари радянщини.
Мир завжди був для мене чимось таким абстрактним і відірваним від реального.. А зараз він став зрозумілим і бажаним. Скільки людей в цю мить посилає у всесвіт думки про його встановлення і розквіт України? Тисячі? Напевно..
Свідомо і штучно переробляю весь негатив в позитив і творю світле зараз. Та згадав про акварелі 2004-2005років. Я не знаю, чим був навіяний такий настрій, але тепер ці акварелі дуже добре передають сьогоднішню українську атмосферу.
