Нам часто насаджують “свою” думку і чим частіше ми її чуємо, ти більше ми переконуємо себе, що ми самі так думаємо. Коли науковці щось доводять це одне, але коли доводи базуються на подобається / не подобається, то чому хтось для нас авторитетніший за нас самих?
Медія часто публікує інформацію про важливість того чи іншого митця чи його творчості, переконуючи чи “виховуючи” розуміння і зміст мистецтва. І повторюють нам це так довго, поки ми здалося би зовнішньо погоджуємося, майже віримо, але внутрішньо і далі відчуваємо несхильність і неприйнятність.
Чому ми хочемо повірити статті в журналі про арт? Може, бо дійсно мало знаємо про мистецтво, а тут ж слова експерта. Він знає як оцінювати картину чи арт-об’єкт, тому просто вірити на слово і все. Знайоме відчуття? Якщо так, то знайте, таких як ви багато.
А чи можна в таких справах, як у мистецтві довіряти самого собі? Давайте розберемося! У нас в самих є органи зору, є органи чуття і є голова – то ж до справи.
Мені не страшно сказати, що мистецтво має робити людей щасливими. Воно підбадьорює, несе життєдайний посил, зворушує і торкається до тих струн душі, які ми може вже і давно не змащували цілющими маслами. Не страх чи невпевненість, не біль чи страждання, а світло.
Очевидно, важливо зрозуміти, яке мистецтво випромінює у вас такі відчуття. Сидіти на дивані і думати, згадувати картини відомих майстрів нічо не дасть. Найкращий варіант – активно вбирати очима якомога більше мистецтва і ви неодмінно відчуєте, яке воно – ваше.
Яскравий пейзаж чи динамічний натюрморт з квітами, ви відчуєте, що відповідає вашому емоційному стану. Навчання через практику? Лише так! І практика означає активну роботу споглядання. Саме вже слово в собі містить приховане “спогад”. Так от мистецвто, яке з вами в унісон, особливо відкладеться у вашій внутрішній папці колекції спогадів. Не стільки в образах, як у відчутті.
Відвідуйте мистецькі виставки, що відбуваються місті, ходіть по галереях. Якщо ви живете в маленькому місті і не маєте змоги зупинити погляд на мистецтві, інтернет, як добрий Доктор Айболіт все під рукою. З нинішнім доступом до інформації, можна знайти все і про всіх. Відомі світові галереї, музеї, фонди оцифрували свої колекції і хизуються (в позитивному значенні) ними не лише серед своїх реальних відвідувачів. Ви можете зручно розкластися в кріслі і відстань від Лувра в Парижі чи галереї Гугенхайм буде у відстані лише одного кліка. Поринути в мистецьку атмосферу доступно і просто. От сьорбаєш собі каву і заодно насолоджуєшся шикарною колекцією Mузея Мистецтва Метрополітен .
Якщо ти не довіряєш собі, ти змушений будеш довіритися тому, хто тебе не знає
Легендарний британський арт-критик Eдвард Люсі Сміт в одному зі своїх інтерв’ю зізнався, що в критиків немає чітких критеріїв, які дають можливість об’єктивно оцінити роботу. Арт критика нині слідує тенденції ‘повір мені, це вартує уваги’. Оцінка суто суб’єктивна. Я не применшую експерність людини з арт сфери, проте її висока оцінка часто базується на суб’єктивних преференціях. СТОП. Нами маніпулюють? Як це назвати, не знаю, але те, що насаджують свою пісню – це точно. Це як прийти в магазин і довіряти продавчині, що ледве чекає, щоб ви купили те, що по її словах вам страшне підходить. Ми сприймаємо мистецтво на віру, хоча предмет мистецтва – занадто особиста річ, щоб “сліпо” довіряти комусь. Шукати відповіді в собі – це завжди добра ідея.
Довіртеся собі і своєму інстинкту
Це не математика. Тут нема правильного і неправильного, тут є ваше і не ваше. Є лише мистецтво і саме ви вирішуєте / відчуваєте чи воно творить діалог з вами чи ні.
Не арт критики, куратори, блогери чи митці знають, що вам треба, а ви самі. Дайте собі час відчути картину, довіряйте собі!
Маю цікаву історію, яка дуже добре ілюструю, що таке – спогад “відчуття” або народне ” запала в душу”. Один із моїх поціновувачів написав мені 2 роки назад і спитав про картину. То було його перше знайомство з моїм мистецтвом і перший раз, коли він відчув бажання володіти картиною. Він не міг собі її в той момент позволити. І через 2 роки знову бачу E-mail із запитанням “Вона ще є?”. По дивній природі, вона його дочекалася. В такі випадки я думаю, що картина сама собі вибирає нову сім’ю. Вона входить в своєрідний зв’язок з людиною і стає “чиєюсь”. Як справжня жінка – підсмішкуються колеги-художники )).
ФАКТ: Мистецтво, що резонує з вами, надихає і відкриває нові смисли і дискусії. Воно ганяє розум весь час і викликає нові перспективи і повороти думок.
Цікавтеся думкою експертів, але довіряйте своєму внутрішнішньому голосу, мистецтво завжди дає йому шанс звучати!
Танець зимового сходу сонця / 80x80cм / полотно, олія / 2017 /
