Коли в нашій майстерні стає тихо і вже не чути звуки відчайдушного монстра, який на всіх своїх парах бореться із каменем, настає мій час.
lilacs| Бузок
Саме тоді я приступаю до квітів. Гладіолуси, ромашки, троянди.. І попри яскравість і може іноді агресивність кольору, який я підсилюю в процесі творення, знахожу в ньому свій спокій. Це як енергійна музика, де після кульмінації – затишшя, як метушливий день, що переходить в сонну ніч. Медитація перед картиною, ні, творення картини медитуючи.. Так, я, буває, повністю відключаюся і рука сама без контрольованого впливу викладає фарби, хаотично рухаючись площиною. В такі моменти особливо цікаво повертатися до себе і бачити, що і композиція грає, і рух присутній, і результатом задоволений. Я не сиджу і не чекаю, поки такий момент “забуття” чи “відкидання себе” прийде, я постійно працюю і приймаю такий медитативний стан, якщо він на мене приходить.
Вчора я так запрацювався, що я і сам здивувався, коли годинник показав мені 2 годину ночі. Вчора якраз був той момент – неконтрольованого живописного процесу, який я просто називаю своєю медитацією.
in the studio
in the studio
in the studio
