Знову непомітно прийшла пора м’яких стежок з жовтого листя та каштанів, що підступно падають з неба тоді, коли їх анітрошки не чекаєш.
Осінь для мене, як друга весна. Всі завжди з сумом кажуть “Вже осінь”, я, навпаки, радію. Запах лісу і розжарені літом кольори несуть в собі стільки енергії, це справжній вибух радості. Сонце вже не пече, а лагідно кидає на землю тепле проміння світла. Я дуже люблю ходити на етюди восени, бо природа наповнює мене силою своєї енергії.
З року в рік, я хожу/їжджу на осінні пленери. В залежності від часу і полотна виходять різні. Осінь рання спокійна, вона лягає м’якими охристими плямами на полотно. Стан картин передає також дещо меланхолійний і стриманий характер ранньої осені. Для мене вона асоціюється з людиною інтравертом.
А от справжня осінь – це нестримне бажання заявити про себе, як про найпрекраснішу, найкольоровішу пору. Яскраво червоний багрянець, баклажановий, золото-жовтий з масою різних відтінків чарують і залишають надовго свій настрій в полотнах.
Осінь для багатьох асоціюється з холодом, бо вона є початком, який веде до зими, а для мене осінь найгарячіша зі всіх пір, бо саме вона викликає в мені найбільші, найяскравіші емоції.
Яскраві кольори несуть стільки радості!









