Що твоє – не втече 😉
Поезія квітів
Morning Whim
Будучи студентом я захоплювався аквареллю. Мені подобалося спостерігати, як вода і фарба торкаються площини і лишають свої сліди на білосніжному папері. На перший погляд нехитра техніка. Перформенс на папері. Особливий танець фарби і води. Перший крок вони роблять з твоєю допомогою, а далі… Коли вже відпустив їх у вільне плавання, не заважай. Втручатися і зупиняти процес нема сенсу. Не допоможе. Помилку акварель тобі не пробачає. Проживає її легко, невимушено. Замученою стає лише тоді, коли ти не приймаєш її “вади” і стараєшся перекроїти.
Тому майстерність художника- аквареліста дуже добре видно: він має один шанс, щоб попасти в ціль. Десять/ двадцять дублів для ідеального кадру то кіно, а тут все наживо. Бо перформенс.
Lilacs | Бузок
Зараз я рідко працюю в акварельній техніці. Та я добре пам’ятаю те, що вона мене навчила. Основне – це якраз вміння вчасно зупинитися, відпустити процес, взяти паузу. Бо немає нічого гіршого за замучену роботу. Писати про це легше ніж практикувати. І пройшло сотні годин в роботі перш ніж я навчився чути картину. А ще би там додати, а там забрати і в раз ти бачиш асорті самих різних смаків. І вже насилу далі переробляєш і заходиш в глухий кут. Крапка. Невміння зупинитися – це типова хвороба художників. Добре, що виліковна ))
Легкість переслідує мене (в доброму сенсі, звичайно). Як в житті, так і в живописі дуже її ціную. І проголошую їй оду в нових натюрмортах з квітами, що так рясно зацвіли в майстерні.
Flowers and Third Part
close-up
Бузок II
