Прага не потребує особливого представлення. Середньовічні вулички на яких свого часу метушилися купці, архітектура, що вихваляє різні стилі від бароко і готики до арт нуво, багате культурне різноманіття поставили Прагу в позицію одного з найкращих міст Європи. Її відвідують, нею захоплюються і живуть!
Студентом я підробляв тим, що малював акварельки для гостей Праги. Було то як в минулому житті, і Прага, напевно, також вже не пам’ятає тих часів. Туристам вона зараз пропонує виключно арт-прінти, в цьому я переконався минулого тижня.
Сказати, що я до цього був незнайомий з Прагою – не виходить, хоча це і був перший мій приїзд в місто мостів. Я вивчив її найпопулярніші міста акварельками, тому мені не особливо хотілося йти конкретним маршрутом – 10 місць, які треба побачити в Празі, я їх вже давно бачив. Ми просто бродили наштовхуючись на прекрасність, якої в Празі багато. Серед них були і ті мус місця – рано чи пізно ти все одно на них натрапляєш. Сонце нас не особливо бавило, появлялося лише на декілька хвилин і знову ховалося. Дні видалися дощовими, похмурими і холодними. Раніше незнана мені сірість Праги дуже тонко підтримала дух середновічних вуличок і місць. Бруківка старого міста від дощу і вечірніх ліхтариків оживала під ногами, її хотілося торкатися і торкатися.
Відомий Карловий міст разом зі своїми скульптурами, що прославляють католицьку віру закутався в осінній настрій безколірного неба. Дощ не відлякав сучасних людей пройтися Середньовіччям. Хтось зупинявся біля скульптур, роздивлявся деталі, загадував бажання і вірив в їх неминуче здійснення, хтось вів бесіду про політичний устрій в Чехії, а хтось, як ми, повільно і мовчки з легкою усмішкою прогулювався.
Карлів міст вивів нас в історичний район Праги – Мала Страна. Вузькі середньовічні вулички розбігаються поміж підніжжя двох пагорбів. Атмосфера богеми витає тут в повітрі. Не дивно, це частина Праги, де колись вирувало богемне життя.
Всього навсього 208 сходинок і відкривається гарний вид на червоні дахи Праги.
Судячи з того, скільки туристів стояло в черзі перед Празьким градом – своєрідна фортеця і резеденція чеських правителів – можна приписутити, що їх приваблює королівське життя 😉
Ми ше довго бродили частиною Мала страна, поки знову повернулися на Карлів міст, який вивів нас на прогулянку по старому місту.
Як Ейфелева вежа у Парижі, в Празі астрономічний годинник! Відомий на весь світ один із найстаріших, він єдиний, який функціонує. Кожну годину Празький годинник показує міні виставу в середньовічному дусі. Фігурки, які уособлюють людьські пороки починають рухатися. І кожну годину натовп збирається за 5 хвилин до круглої години і з уважністю спостерігає за коротким, але цікавим дійством. Створений годинникарями на початку 15 ст., цей годинник є однозначно однією із найцікавіших принад Праги.
Хоча Прага і колиска пам’яток Середньовіччя, вона має що запропонувати любителям модерну і мистецтва, що принесене розвитком сучасних технологій.
Танцюючий будинок нині є відомою будівлею Праги. До архітектури міста в стилі бароко, готики і арт нуво додалося трохи сучасної свіжості, яка не всім була до душі! Але з 1996 року це одна з тих будівель, яка має чисто свій характер і нічим не поступається історичним спорудам. Рух вулиці архітектори вдало втілили в динамічній танцюючій споруді.
Мистецтво на межі науки і технологій. Кафку, народженого і похованого в Празі вшанували тут саме так – по-сучасному. Магнетична скульптура чеського скульптора Давида Черного знаходиться біля торгового центра Quadrio. Пласти, з яких вона складається, рухаються в різні сторони, здавалося б, хаотично. Якимось чином вони зупиняються на пару секунд в тій точці, коли скульптура відображає людську голову. Затримується в такому положенні на хвильку і знову пласти починають рухатися вже в нових комбінаціях поки знову не складуться в одне ціле – тривимірний портрет Кафки. Скульптура важить більше 40 тон і має висоту 10 метрів. Вона заворожує своєю неспішною трансформацією.
Гуляючи вулицями Праги без карти і без попередньої підготовки повне сюрпризів. Це місто дуже привітне для спонтаної прогулянки, бо часто відкриває очам щось таке, про що не пишуть путівники і що не входить до основних must see sights.