“І ще цей візміть, дивіться який гарний! їй сподобається, от побачите, прийдете ще” – припрошувала мене бабця, що на вулиці продавала квіти.
Roses for Red| Троянди для червоного
Вона не знає, що квіти я купую для себе, для свого нового полотна. Коли випадково бачиш гарний букет і виникає бажання його намалювати – це одне, але коли спеціально йдеш шукати їх, бо дуже хочеш перенести їх красу на полотно – це вже необхідність естетичної насолоди. Квіти пробуджують у мені особливі емоції. Довершеність їх форми і всеохопна гармонія кольору – це вершина з вершин творчості Господа. Переливи фарб, чудернацькі і складні візерунки… Ні, я не хочу їх повторити, а передати відчуттями.
Минулого тижня радував око і лягав широкими мазками на полотно букет троянд із саду товариша – великого любителя квітів. А вчора прийшов час гладіолусів. Які ж вони прекрасні, стрункі, немов тендітні балеринки. Вони танцюють, кружляють, зачаровують! Для мене це завжди таке піднесення – писати квіти і ,напевно, саме із-за наших трагічних подій мені хочеться( ні це навіть не бажання, це сильніше – необхідність) живописного діалогу з ними.
Квіти – це краса, яку не можеш схопити і залишити собі назавжди, це як життя, що в наших реаліях особливо гостро показує – воно нам не належить, нині є, а завтра хто зна.
painting flowers in my studio| в майстерні
