Заради картини

26/04/2014 1,035 views

“На першому місці – жінка. А на далекому.. другому – феррарі ” – казав полковник Слейд із одного з моїх улюблених фільмів “Запах жінки”.  Не можу не погодитися з полковником хоча і жінка, і машина прямо чи безпосередньо належать до категорії мистецтва яким я і живу.

Якось давно я зрозумів, що не вмію відпочивати, бо не можу з добрим відчуттям провести день, не взявши в руки хоч на пару хвилин пензлі. Така була і великодня п’ятниця. Ввечері ми всі разом йдемо в церкву до плащениці, але що ж робити до вечора? Підкинув тата по дорозі до дачі і таки поїхав вгору, щоб трішки помалювати. Ліс весняний такий різнокольоровий. Це розмаїття зеленого, від жаб’ячого кропивного до темносалатового можна споглядати лише в цей час. Ще тиждень і зелений стане однотонним і ніхто, навіть Моне не побачить в ньому сотні відтінків.

Водій я ще не досвідчений і те, що мені бортовий комп’ютер машини видавав якесь попередження меня хвилювало, але не зупиняло. Я впевнено, равликовим темпом їхав все вище і вище. Дорога була вже не такою, як я її запам’ятав 3 роки тому і мені прийшлося здорово напрягти машину, щоб добратися до свого бажаного місця, якого я так і не дістався.

В одну секунду мене засліпила пара, яка клубковим димом почала вибератися з-під капоту. Я зрозумів,  я вже приїхав! Ні, я не пожалів, що зібрався на етюди, але пообіцяв собі не повертатися на ту дорогу знову поки її не зремонтують. Малював я з великою любов’ю до полотна, віддаючи йому вібрації надважливості, бо саме задля моменту творення на ньому їхалося майже що фронтовою дорогою, обмірковуючи вчорашні і прийдешні події.

З машиною все ок, просто перегорів датчик, який відповідає за охолодження!

SuQN1f5I5UA

zGQQvvOPA7c

СХОЖІ ПОСТИ