Це був один з тих днів, коли сонце гаряче, а вітер пронизує холодом. Коли світло марить про літо, а в затінку все ще зима.
Winter highlands | Зимові височини
Зима перемогла
У вас буває відчуття, коли ви мусите зупинити машину, щоб глибоко вдихнути красу пейзажа? По дорозі від батьків кожен наступний поворот неповторний і таким його робить саме зима. Веселий і глибокий голос Рея Чарльзя емоційно акомпонував мені і раптом затих, наче і сам відчув, що ця тиша за вікном божественна. Я зупинився. Вийшов і стояв. Закривши очі, я впускав в себе тишу. Лише спокійний проте холодний вітер порушував цю ідилію, обіймаючи мене до кісток. На вулиці не було нікого. Де-не-де одинокі машини з’являлися і зникали за поворотами. Я радувався прозорому світлу, яке додавало гірському хребту загадковості. І тут зрозумів – треба витягати фарби!
Етюдник, ти зі мною?
В моєму багажнику є лише одна річ, на яку би ви точно звернули би увагу – велика коробка. Вона в фарбі. Ні, я не спеціально її помалював, вона просто замащена 😉 Так саме замащена, а не круто розмальовано (як іноді зауважують ) Коробка із фарбами і всіми іншими причандалами для роботи. Неважливо, яка би коротка моя поїздка не була і чи буде змога помалювати, не буде, вона як мій талісман – завжди під боком. Мій персоналізований етюдник. Друг.
А тобі що не холодно?
‘Доброго ранку. Ти не змерз?’ – спитала мене бабка із пластиковим пакетом в руках. Я зразу і не зрозумів, що то до мене, бо я рідко помічаю людей навколо, коли дуже інтенсивно вхожу в процес. ЇЇ вовняні рукавиці не могли залишитися непоміченими, вони нагадали мені про мою бабку, яка також так любила стати серед вулиці до розмови із незнайомим. Теплі спогоди. “Ні, мені не холодно” – відповів з посмішкою. Наскільки я люблю працювати в тиші, щоб мене ніхто не чіпав, настільки я того дня радів кожному, хто заговорював до мене. “Най Бог помагає” – перейняли собі і туристи, прощалися як місцеві ))
Winter Sunrise | Зимовий схід сонця
Це наша візитка!
Ранкове світло по-трохи зникало. Сонце вкрило землю і м’яко торкало шкіру лиця. Я закрив очі і відчував чистий стан розуму, там була лише одна думка народжена тандедом ‘тут і зараз’ – гармонія -вдячність. Сонце змінило все. Гори вже в іншому кольорі, вершини виблискують як діаманти, зима забавляє саму себе ! Прекрасно!
“А що ти малюєш, Говерлу чи Петрос? – питає хлопчик, який чомусь не в школі. “Це наш самий ліпший вид, ми суда туристів водимо, тутка наверх треба си ше підоймити”. Я зчитував з його лиця відчуття гордості. Він пишався, що його село на полотні.
Hoverla and Petros. Afternoom | Говерла і Петрос. Обід
Час пролетів швидко. Теплий рожевий заграв на білому снігу. Гламурний танець зими і сонця в Карпатах підсилили красу природи і мою насолоду від незвичного дня, який я спонтанно провів в крайньому селі Закарпаття – Лазещині.
Pink Celebration. Winter | Рожева феєрія. Зима
Там моя колекція із зимовими пейзажами виросла 🙂
Думаю, зимі я приділив достатньо часу, тому, Весна, можеш заступати!
Weekend harvest
