Вперше я приїхав в Крим ще будучи школярем. Вигравши обласну Олімпіаду з історії, я отримав путівку в дитячий табір “Артек”. “Артек” відомий в цілому пострадянському просторі, як один із найкращих постійно діючих, незалежно від сезону дитячих центрів. І ще тоді я закохався в казковість Криму, в його мальовничі місцини, вишукані палаци, де прислухавшись і далі лунає мелодія віденського вальсу! Це справді чудесний куточок нашої країни!
Повернутися в дорослому віці мені випало в 2010 році і з того часу не минає і року, щоб літо чи початок осені залишалися без свіжих вражень і спогадів про Крим. Поєднання моря і кам”янистих гір, запах морського повітря і відчайдушність сміливого, але такого ніжного бризу полонить настільки, що кожен свій крок хочеться не розказати, а намалювати. Проблем із вибором сюжетів в Криму немає, бо куди не обернешся всюди божественна краса природи.
Події, що зараз відбуваються в Криму засмучують і своїми розповідями про пригоди на півдні я хочу освіжити свої спогади (наскільки це буде можливо).
Хто знає чи цього року вдастся повернутися назад… та я вірю, що свободолюбивий дух корінного народу сонячного півострову переможе ворожих окупантів!
– Так хочу на море. Юрику, хочу на море, – повторювала моя дівчина день в день. А літо 2010 було не то, щоб скрутне, але грошей на відпочинок точно не вистачало і я вже майже попрощався з мрією поїхати на море. І тут на одному з пленерів, я познайомився з сестрами-художницями, що живуть біля Ялти. І як то буває, вони запросили братів своїх і сестер до себе в гості.
Надворі було 11 вересня, сівши в потяг ми рушили в сторону, де літо закінчується пізніше. Дорога в Крим була легкою, хоча і довгою. Але коли їдеш з приємними людьми, тоді і час скоріше проходить, в цікавих дискусіях і народженні нових ідей.
Селище Нікіта – наша домівка на наступні пару днів. Чим воно відоме? – Нікітським ботанічним садом, де нам не дозволили помалювати квіти, (треба було екстра йти до директора, проситися і платити!)
і Мисом Мартьян, заповідною зоною, куди також просто так не попадеш.
Мис Мартьян справив велике враження і нераз саме він, з’явиться на моїх майбутніх полотнах. Скелі, мов крила велетенського птаха огортали нас і створювали магічну атмосферу здавалося б простому морському пейзажу.
Це було наше улюблене місце, звідки і почалася наша мандрівка Кримом у вересні 2010. Далі буде 😉
