Свій власний mainstream

08/04/2014 1,331 views

Вони погубили найстаріше з мистецтв – пантоміму. Вони знищили велику красу мовчання. 1929. Чарлі Чаплін про звукове кіно.

Morning Whim

Morning Whim

Випадково побачивши ці слова Чарлі Чапліна я зразу зловив себе, а чи не думаю я так само у сфері візуального мистецтва, а саме в живописі. Чи не зіпсували концептуалісти своїм протестом проти традиції сам живопис?

Тоді, коли вміння малювати,  експериментувати за допомогою кольору і форми, варіювати композицією і при тому залишатися в рамках категорії краси стає менше ніж другорядним, а напрочуд ідея висувається, як найважливіше, попросту стає богом – тоді вмирає живопис, як такий. Митцем стає кожен, навіть той хто не здогадується про те. Якщо Венеціанське бієнале виграє людина, яка ще рік назад була зовсім далека до мистецтва,  якщо найвищу нагороду  найпрестижнішої премії в області візуального мистецтва Британії отримує митець, ідея роботи якого повне відтворення протесту британського активіста Браяна Гоу, то так, можна вважати, що це смерть живопису,  mainstream вже йому давно не належить.

Ми живемо в час, коли кожен може займатися тим, що йому подобається. Хочеш інсталяцію – твори, хочеш політичне мистецтво – зелене світло, якщо ти часом свої акції не робиш в Росії, хочеш малювати чи то реалізм, чи імпресіонізм, абстракцію чи сюр – і там тобі дорога відкрита. Головне, залишатися собою, не старатися попасти в mainstream, якщо то, що наразі там тебе не зачіпає.

А чи є зараз експерименти з німим кіном і пантомімою? Впевнений є, просто ми про нього мало чуємо, бо воно не mainstream.

СХОЖІ ПОСТИ