Перший місяць осені, яка напрочуд бавить літніми днями добігає докінця. Ночі вже холодні, але дні літо ніяк не хоче відпускати. Та не лише дні, а й дерева гідно тримаються і не натякають на зміну кольору. Парки ще зелені, особливий час, коли в повітрі відчувається неминучий запах осені, а літо ще відчайдушно не повертається спином і не здає свої позиції.
Зазвичай на полотнах пейзажів вже вловлюється настрій дощової пори у вересні, але як його зараз ловити, коли природа ще по-літньому вбрана і поки що не збирається підкорятися осені? Тому етюди – свіжі і ясні навіть у вечірньому світлі.
Ну хто пам’ятає +32 в другій половині вересня? Я ні, а саме така погода і видалася на минулих вихідних. Ми з радістю пішли на етюди. Ну як можна залишатися в майстерні, коли сонце ще кидає стільки теплих променів на землю?
І попрацювати вийшло, і насолодитися спокоєм панорамних гір. А коли ще з’явилися QUATTRO CORDE франківське, яке вітало гостей на весіллі на Лейбовій Горі по сусідству з якою ми були, то далекі Карпати вкуталися пеленою чудесної музики. Непереверше поєднання, що творить вишукану гармонію – вдалині суворі сині гори, а зовсім близько пристрасне танго Астора П’яццоли.