Жовтень минає. Проте не один, забирає з собою осінь, яку я так люблю. Через декілька днів різнобарвні килимки остаточно перетворятся на темні неприглядні плями.
Осінь в класичному розумінні – казка. Та хіба можна розгледіти казку в листопаді? Він скоріше початок зими, принаймні в нас, в Україні. Щось моя розповідь отримує меланхолійний смак, а я ж не про те.
Моя 30-та осінь здається найяскравіша з усіх, які мені випадало бачити. Новий десяток почався в незрівнянній Барселоні.
В 00.00 почався мій новий рік з кілішком каталонського вина під вітання середньоморських хвиль. І раптом мене пройняло почуття невимовної вдячності, до всього і всіх. Картинки минулого, близького і далекого пролітали перед очима. Спогади ганяли одне одного, змагаючись за мою увагу. Вони швидко мінялися і я абсолютно не хотів ними керувати. А нащо?
Так раптово, як вони прийшли, вони і минули. Цікавий той наш мозок. Так до мене прийшло усвідомлення, що щось змінилося. Почалася нова сторінка життя.
Ми поїхали з Франківська гарного осінного дня. І чому завжди думається, що починаєш там, де закінчуєш? Життя йде і без твоєі участі, погода змінюється, не питаючись дозволу. За тиждень ми повернудися і дощ вже рясно кропив нас своїми холодними росами. Вітер був не нашим союзником. Ласкаво прошу додому.
Через вечірній дощ і не помітив прихід золотавої осені.
Яскраві соковиті фарби в унісон співають оду осені, а сонце лише допомагає їм дзвеніти.Гарна хамелеонова гра, яка викикає ті “ВАВ” емоції. Їх і справді видно на лицях людей. Поспостерігайте.
Так, моя 30 та осінь особлива. Я вдихаю її чудовий аромат олійними фарбами. Моя 30 та осінь лягає на полотно сміливими мазками, пишучи початок нової сторінки життя. І буде це допоки листопад не “змиє” казковий дух осені 2015. Моєї 30 тої осені.