Моя мастерня в підвальному приміщені і там майже однакова погода цілий рік. Прохолодне і повністю освітлене лише штучним світлом, життя в майстерні наче існує поза звичний часом. Є лише цей момент, лише тут і тепер.
Те, що час минає, мені помітно, коли я дивлюся на полотна різних років, а ще, коли подорожую. Літо 2016 відкрило мені місце, де я бував тисячі разів в думках. Хорватія – країна вина і легкого бризу, елегантного узбережжя і тисячі островків. Різноманіття природи тут зачаровує. Погляд хоче якомога більше вловити і жадібно хапає кожен сантиметр пейзажу. Це в перші дні. А далі він заспокоюється і трепетно зупиняється на чомусь одному, медитує.
Вже декіька років я думав про Хорватію, як чудове місце для пленерного живопису. Кольорова гама тут інша, морським світлом просякнуте все. І навіть повітря здається світлішим ніж де-інде. Очі звикали до кольорів декілька днів, а рука вимішувала фарби поки нарешті не досягла морських чистот. Нові кольорові співвідношення, які я відкрив для себе в Хорватії, знайдуть себе в майбутніх картинах, а зараз ділюся з вами свіжими морськими етюдами, які відкривають приємні види містечка Макарска.
Розмальовувався я пляжем. Парасольки від сонця, малоінертні люди, атмосфера розслабленості, ніякого поспіху, ніякого крику. Картина спостерігає за цим всім і навіть за своїм автором, котрий віддався загальному настрою і заснув ))
Макарска – маленьке містечко. Його робить особливим кам’яна стіна, що супроводжує всіх подорожніх, куди б вони не йшли. Мов захисники моря вмостилися гори Біаково в живописний пейзаж Макарскої і продовжують ловити своїх прихильників по всьому світу. При заході сонця, Біаково покривається рожевою пеленою. Вона мене скорила, я мусів з нею погратися фарбами. Основні відтінки я вловив, а от над формами треба ще буде попрацювати в майстерні.
Наступною творчою зупинкою була Брела – село в Макарській рівєрі. В той день сонце рухалося швидше ніж мої пензлі. Воно все більше і більше опускалося і я почувався мислевцем за відтінком, який постійно змінювався.
Чи міг я втратити шанс зупинитися біля скель? Ні в якому разі. Захоплива могутня енергія каменю, якого торкалися ноги багатьох поколінь сколихнула і моє полотно.
І знову… пляж, але вже інший, мій улюблений в Макарска
Останній етюд, який я зробив під час своїх хорватських канікул – пленера, мій улюблений. Я можу дивитися на човни і яхти годинами, уявляючи скільки пригод вже за їх плечима, а скільки ще доведеться побачити. Прийде час і я сам буду за штурвалом такого звіра, а чайки будуть мені тихенько насвистувати “Попутного вітру”.